Ти мене більше не почуєш,
Вже не зустрітись нам.
Я піду в світ ,де нас нема ,
Де все навколо чорно-біле.
Згадай,як ми сміялись,
Гуляли під дощем,
А потім ми блукали
В думках своїх чудних.
З часом ми віддалялись.
І загубились ми,
У лабіринті ,
Де виходу нема.
Приспів(2 рази)
Що далі буде?
І де той кінець?
Я в тюрмі сподівань,
Де гине душа.
Час йшов перед очима,
Як поїзд в темноту.
І спогади про тебе
Не йшли із голови.
Посеред ночі я прокинусь
І зрозумію - все це гра.
Приспів (2рази)
Ти мене більше не почуєш,
Вже не зустрітись нам...
Сон
© Copyright: Людвиг Но Не Бетховен, 2017
Свидетельство о публикации №117041411890
Свидетельство о публикации №117041411890
Рецензии