Ужгородський

Дівчата йдуть по тротуару,
По місту сакура цвіте.
А я шукаю собі пару
І серце юне, золоте.

Його я можу не впізнати,
Чекати інде в слушний час,
Минулий рік своїм назвати,
А втім, довершити романс...

Поглянь же, Боже, мудрим оком,
Як в ці пасхальні світлі дні
Іду назустріч вірним кроком,
Щоб розпізнати вдалині
Дівчину, що бере думки.


Рецензии