Місто вночі стає справді містичним,
Листя зривається з вітром в танок,
Світло ліхтарне жовто незвичне,
Леви пильнують кожен твій крок.
Літо, агов! То куди ж ти поділось,
мури ще теплі… а десь грають джаз,
Осінь крадеться , не впало не сіло,
В прочинені брами, бо то її час.
Каву на шпацер замовим над вечір,
Танго? Давай, тут танцюють усі,
Може домовимось разом про втечу,
Зловим в провулку вільне таксі.
Тепер поміняло декорації місто,
Бо листя згоріло, дерева сумні...
Став ранок туманним, вечір імлистим,
А кава і танці – то було вісні.
Таксист опівнічний, мовчазний на диво,
Повз осінь нас віз і обабіч дощу-
Зима передчасна і погода зрадлива,
На перехресті прогнозу й часу.
Мiсто вночi... спогад про осiнь
© Copyright: Фиолетта, 2017
Свидетельство о публикации №117041110362
Свидетельство о публикации №117041110362
Рецензии
