Лєра...
ті твої очі як кришталь
в них море, тихий гай
і голос твій немов небесний дзвін
тамує мій маленький біль
ну що ж... моя кохана
Валерія, я п'яний без вина
і тихий смуток, каплі з неба
в душі моїй палка війна
а дощ їде, болото лиш
я шпортаюсь твоїм "не знаю"
в лице мені сказала "ти облиш"
я вийшов з гри, не граю
що хоч роби, я не спитаю
розполовинила мене, мої думки
я не прощу, часу не згаю!
тепер лиш ти, тепер лиш я
не разом ми, моя душа
одна таки, як в небі зорі
все ж холодно... а ти світи
бо зорі мертві, їх не існує
но бачу я і бачиш ти
як в небі падають зірки...
все ж наша ніч була остання
яка!? ти вибирай сама,
моя душа стомилась від ридання
бувай, остані ці мої слова
я хлопець той, шо не з останніх
я просто, Саша... і все таки один
я вбитий був, но я живий востаннє..
***
© Copyright: Мертвый Миф, 2017
Свидетельство о публикации №117040906569
Свидетельство о публикации №117040906569
Рецензии