чуєте?
це були ми, років сто потому
і ваші чарівні вуста
шепотіли, крізь вечірню втому
своє ім'я, своє ім'я
і тільки зараз розумію
що весь цей час
ви були поряд, а мої вії
торкались вас, торкались вас
згасало світло, місяць сяв
в наш бік, південний
і тільки він згасав —
я як шалений, як шалений
бачив вас, з собою поряд
нарешті, назавжди
вечірня втома, чарівні вуста
і ми на "ти", і ми на "ти"
чарiвнi вуста
© Copyright: Евгений Ищук, 2017
Свидетельство о публикации №117040912560
Свидетельство о публикации №117040912560
Рецензии
