Згодом віршів стає замало,
Замало часу і почуттів.
Де повітря, що рятувало,
Жага до знань та до відкриттів?
Відмерло все та відгриміло.
Хоча і було все в ритм і в такт,
Бігло життя, не зачіпило,
Чи всі відчули яке на смак?
Згодом віршів стає замало,
І немає людей з тобою.
Швидко все крізь життя минало, -
Те у пам'ті, - що з любовью.
Так багато з тобою поряд,
Всі найкращі і всі кохані.
Та достатній один лиш погляд,
Зрозуміти, що все востаннє.
***
© Copyright: Алина Шейкаш, 2017
Свидетельство о публикации №117040810903
Свидетельство о публикации №117040810903
Рецензии
