Забруднилися по вуха
З землі мерців підіймали,
Кричали у небо прокляття,
Чудесну країну сліпили,
Дитячими слізьми і могилами.
У пеклі чумнім посивіли,
Від люті і сміху дуріли,
Живими себе хоронили,
А ненависть сердець не терпіли.
Всю правду у очі жбурляли,
Гнилих і кривих не любили,
Із шкіри дерлись до сонця,
В надії міряли кроки.
На спинах рани носили,
Але ніколи не нили,
Добра не чекали у світі,
Забруднені у калюжах раділи.
Забруднилися по вуха
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2017
Свидетельство о публикации №117040706543
Свидетельство о публикации №117040706543
Рецензии