Колишнi

                КОЛИШНІ

І світ навколишній – не вже, а – лиш весна,
Влови на спогад – мить – ми такі інші.
Все наче як Любов… Незбещенні вуста
Без дотику богів… Порожні. Переспілі вишні
Й блукальці вір. Цілуємо повітря. Хто ще зна
Про вхоплений світанок в руки? Вищі!
Ми є апостоли безвиході і джерелами дна,
А може й позасвітні. Ми – колишні
Лелеки душ, cпотрошення зерна!

                Павло Гай-Нижник
                7 квітня 20017 р.


Рецензии