Або загину, або переможу,
Дивлюсь на все пильним жорстоким оком,
Бажаю бігати по волі до несхочу,
Мене кличуть чорним, тихим вовком.
І немає в том моєй провини,
Що я їсти, жити теж бажаю,
Що рахую рік~за~ріком, час, години,
Що кохати теж як ви жадаю
Я господарка лісів, гаїв,
Я тримаю зграю в міцних зубах,
І під серцем ношу вояків,
Ми ховаємось у хащах, серед дубов.
Я жах наводжу, це моя мета,
Наїстись, виспатисЬ, залишиться жівою,
А зверху місяць~серп така бліда,
Ось на неї у ночі я вою.
Байдуже, чи хтось мене почує,
Там у горі залишу всі думки,
Здіймайся зграя!!! хтось іде нечуйно,
Нечуйні кроки, йдуть чоловіки!
Лунають постріли, пала кострищє,
В божевілі гине вовча зграя,
У очах жівих вовків вогнищє.
Вони б*Ються до кінця, коная.
Або загину, або переможу,
Блиснул постріл, темрява в очах.
Бажаю бігати по волі до несхочу,
Я не побачила мисливця у кущах
Або загину, або переможу
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117040507031
Свидетельство о публикации №117040507031
Рецензии