Не зчулись ми... Нина Трало

                http://www.stihi.ru/2017/04/04/2438


Оригінал:


Не зчулись ми, як літо проминуло
І жовта осінь заверта з доріг.
Сріблястим снігом скроні огорнуло –
Зима ступає на життя поріг.

Літа промчались, наче метеори,
Освітлюючи нам оті шляхи,
Що виплітали зустрічі узори
І райдугою стали на дахи.

Тих літ вогонь палахкотить яскраво
І кожен промінь очі золотить.
На пройдених стежках пожухли трави,
А запах їх і досі нас п’янить.

Усе змінилось, лиш серця незмінні,
Зосталися такими, як тоді,
Коли синіли небеса осінні
І душі поєднались молоді.
27.02.2017 р.


Переклад з української Світлани Груздєвої:


Не свыклись мы, как лето пролетело,
И осень в жёлтом – на кресте дорог.
И нити серебристые продела
В виски: зима ступает на порог.

Года промчались, словно метеоры,
Высвечивая – вывернулись  вспять,
Чтоб показать нам  прежние узоры,
Что радугой над крышами стоят.

Тех лет огонь пылал не для забавы,
И каждый луч позолотил нам дни.
На пройденных путях пожухли травы –
Их аромат и до сих пор пьянит.

Всё изменилось, только неизменны
Сердца остались наши ...как тогда.
Когда синели небеса осенне,
Соединились души навсегда.