Жиго Олександр «Ти мені не пишеш».
День як день. Типовий. Не ліричний.
Вічний час продовжує політ.
Ти мені не пишеш. Це так звично,
Як і сонце, що цілує схід.
Подих. Погляд. Кава ритуальна.
Хмари в небі повстяним сукном.
Ти мені не пишеш. Це печально,
Ніби осінь ходить за вікном.
Без твоїх листів і світу мало,
І в повітря присмак гіркоти.
Втім, якби мені ти щось писала,
Це була б тоді не зовсім ти.
Элис.
То була б, не зовсім я, ти правий…
Ці листи, були б, із прачасів.
Горизонт цілує золотавий,
Промінь сонця десь в полях присів...
Не журись, листи мої сердечні
Голубами линуть в височінь,
Ми зустрінемось в часах прийдешніх,
Ті самі, з вчорашніх сновидінь.
03.04.2017
Листи
© Copyright: Алёна Ткаченко Крым, 2017
Свидетельство о публикации №117040403234
Свидетельство о публикации №117040403234
Рецензии