Маятник днів похитнувся у весну,
Лінії шрамів в душі поламаю...
В гавані сонній весною воскресну,
(взимку, по-справжньому, я помираю)...
Тануть сніги... і сповзають по даху,
Небо ТАКЕ, наче розписи гжелі...
З півдня летять стоголосії птахи,
Землю пробуджують дзвони крапелі...
В термін на гіллі розпуститься листя,
Теплії вітри скуйовдять діброви
І полетить знов душа нарозхристя,
Наче та птаха, назустріч любові...
Шепіт цілунків зібравши у травах,
Буде п"янкими цілунками п"яна...
І сколихнувшись на вищих октавах,
Музику серця пролиє в світанок...
Що для душі є живильне джерельце?
Щира любов, що розв"язує руки...
Боже, поглянь: горлом хлинуло серце,
Видих і вдих знов народжують звуки...
Маятник днiв похитнувся у весну...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2017
Свидетельство о публикации №117040108258
Свидетельство о публикации №117040108258
Рецензии
