В повiтрi марево... Нина Трало

http://www.stihi.ru/2017/03/28/2117


Оригінал:


В повiтрі марево нічне спливає стиха
На край долини, де густі кущі ожин.
В цю ніч душі моєї спокій рівно диха,
Для суєти і для тривог нема причин.

Нехай безсоння чорні тіні виплітає,
Їх спопелить до тла ожиновий вогонь.
Мені ясніє на душі, бо прилітає
Тепло і ніжність оксамитових долонь.

Безсоння думкою про тебе розквітає
І ніч стає неначе саду білий цвіт,
«Люблю тебе! Люблю тебе!» - душа співає.
А ти мовчи. Ти спи в обіймах ніжних віт.

Поринь, коханий мій, поринь у диво казку,
Нехай нам душі гріють звуки чарівні.
Я даруватиму тобі, любов і ласку,
А ти надії цілий світ даруй мені.


Вільний переклад з української Світлани Груздєвої:


В край ежевики, прямо при дороге,
Уплыло марево ночное… тише!..
Души моей покой так ровно дышит,
Причины нет для суеты, тревоги.

Испепелит дотла огонь бездонный…
Бессонница пусть тени вновь сплетает,
Светает на душе, коль прилетает
Тепло и нежность бархатных ладоней.

И ночь для сада станет белым цветом.
И мыслью о тебе всё расцветает,
«Люблю тебя! Люблю!» –  в душе не тает,
А ты молчи в объятьях нежных веток.

Пусть греет нас волшебных звуков песня.
Ты окунись, любимый, в чудо-сказку,
Дарить тебе я не устану ласку,
А ты – укромный мир, пока мы вместе.


Аватар из Инета