Кiт Ага-2 Хвалько

Байки персидського вченого кота на ім"я Ага про запорожців та їх походи

Як посивію розкажу:
Осаду Кафи,про погоні,
Коли татари свій ясак
Женуть подалі від порогів,
Як пливли морем в Трапезунд,
Де захистив чарівну кішку,
Про галас сходів козаків,
Коли на кошового лізуть...
Але щоб тихо-ні чичирк,
Бо головний віл піде гаком,
Так промовляв славетний Щур,
Коли водив по сіль ватагу.
 Які байки? Та цур йолопе.
Моє ім"я ще не знайоме?
Чекаєте зізнань згори?
Та сам пророк святой землі
Все не розкаже про похід,
Де сорок років колобродив.
Похід на Варну-кращий спомин.

     Похід на Варну

    частина 1 Дід Семен Нетопа

  Був на Січі дід глухенький,
Геть пошарпаний,в рубцях,
Все життя провів в полоні,
Поблукала доля-птах.
Сидимо вдвох на майдані,
Кості гріємо,бурчить
Шось під ніс-про якусь Варну?
В мене шлунок голосніш!
Кого слухати? От дідько!
Як маленький гарнізон?
Купа пушок та податки
І на рейді сила-флот!
З моря мур охороняє
Вічна сплячка- варти сон.
  Козенятко біля стайні-
Файно купкою горох,
Сіромаха на тій купі
Підсковзнувся та пішов...
Кошовий вчора питався,
Потім довго чортихався:
Де ті пушки нам знайти?
Де ти вчора дрихнув діду?
Каже пукав в коноплі...
Ти диви-і план в уяві:
Байдаки геть попливли,
Купа кульок-смола й порох,
Хай палає вражий флот!
Потім мур,мене закинуть-
Я вірьовки на гачок.
  Йду к обозному-мурличу,
Бо дивлюся зайнятий-
Строять на майдані церкву,
Каже:крокви йди неси.
Я настирний,знов мурличу!
От нахаба! Що тобі?
Я тихенько викладаю,
Мов дідка Нетопи план.
Посміхається у вуса:
-Козі кульки?! От арап!
А драбини на вірьовках
Та чіплятись на гачках.
Треба добра підготовка,
От хвостатий вусолап!
Будяка мені в кишеню,
Треба тут поміркувать!

   частина 2 Підготовка

  Заходилась уся Січ
Лагодити кульки,
Майструвати байдаки,
Набивати пульки.
Ті-до їжи мастаки,
Хтось плете вірьовки,
Зброю кожен про себе,
Потім-треніровки:
Де шаблюкою махать,
Як тримати списа,
Кого слухать,де начхать,
Де юрбой- де стрій держать,
Тут-вперед,а там-тікать,
Там волати- тут чекать,
Де нишком бо пута...
На хвоста хто наступив?!
Не шипи Іюда!
Це тобі не панській двір,
Заховай як любо.
Хвіст-то це моя краса,
Він мій спис до бою!
Не чволай немов коза!
То твій рот з метлою!
В ньому інколи душа,
Там десь на краєчку,
Коли пані спогляда:
Хвіст немов смерека!
Уй!!!Лечу від копняка,
То не я лелека?
  Як готовились к походу
Тут без сміху не кажи:
Той не міг подняти ногу,
Бо широкії штани,
Зачепився за гілляку-
На драбині мов сова!
І вола нечиста сила:
-Відпусти,бо в зуба дам!
Не дражни мене тварюко!-
Та шаблюкою маха,
Та вірьовчата драбина
Крові випила сповна,
Який сміх? Так налякався,
Ледь не одрубав хвоста!

     частина 3 Коло

 Довга історія кажу:
Чубились в колі отамани,
Бо наказного вибирать,
Це суперечка куренями.
Коли до згоди не втерпець-
І матюгами й кулаками,
Поки на шаблі не підуть,
Тоді взнають чим бунчук пахне:
-Такеє рішення приймаєм!
Тоді друзяками пани?!-
У всіх іще палають очі
Та оселедець-півнем хвіст
Стуборчився -до бійки хоче,
Та кожен робить щось своє,
А я ладнаю все по трохи:
Рибалкам-рибу в солонець,
На клуні-з возиком до льоду,
В зброярні- майстру молодець,
Коли хропе гамселю довго,
Бо опит кажуть нє проп"єш,
Той з оковитою-небога.
 До наказного хоч не йди:
-Ага! Біжи скоріш,опецько!
Чого гамселиш три вуси,
Пиши накази без сперечок!
Та не агакай! Де бунчук?!
Зараз в кайдани вчений плут!
То мабуть шуткував,напевно.
Я все зроблю-аби був тут,
Не брали у похід на веслах,
Чого ховать:-Я вчений...-Щур!
-От камишовим не вродився!
Та козакам начхать на це,
Бо я благаю:не пловець!
Вони регочуть:-знаєм-знаєм,
Та нам потрібен якірець,
-Остання крапля,це кінець!
-До камишів поближче станем!
Навіть Сірко став глузувати:
-Підеш на мачту пильнувати,
Та боронь Боже задрімати
Та ще всикатись на щоглі!
А з мене три поти як річка!
Яка Сула?То гірський Збруч,
Бо захолонуло і серце!

   частина 4
  Бій з галерами у гирлі

Сидю на щоглі- наче цап,
Не теревеню,бо пильную:
Чи скигле заєць,зойкне птах-
То моя служба-помічати.
Кажу відверто- укачало,
Вчепивсь як мавпа,хвіст піджав-
Несолодко буде османам,
Від солонини так зачах-
Вчеплюся в горло як побачу
Тих лиходіїв-басурман!
Вже кілька днів йдем по Дніпру,
Південний вітер сіллю тягне,
Це мабуть гирло-хвиль повно
Та причаїлись камишами.
Дозорним човником пливу,
Закинув вудку мов рибалка,
Аж тут османи ген гребуть.
Побачили:-Рибалки тут?
Я їм:-Рахмат!-вони і впали.
Один підвівся,я:- Салям!
Він божевільним певно стався.
Кого послали у дозор?
Що кіт балакає не знають.
Зв"язав,хвостом їм пригрозив
Та нижче пупа кігтем вп"явся,
Сердешний зо страху...зізнався-
Галерний флот нас стереже,
Тож попередив отамана,
Ще довго ніс Січ затикала
Мене побачив сміючись:
Почав обід,мовчи як кіт-
Винагорода отамана.
Ото,скажу вам була драма:
Вони спали,а ми вже тут,
Поки туман по річці суне:
Шаблі у зуби і- вперед,
Та я швидкіший,бо із щогли-
Зняв вартового,сон на грець.
Рубили мовчки:сплячі-мертві,
А деякі очі протерли,
То полоняники,капець.
Сірко мене тоді відзначив:
Достойний шафаря звання!-
А сам все носа затика,
Від сльоз ридала вся лягуна-
Так реготала козачня!
Кажу без бре,я вже не неплях!
То вам кидають мідяка,
А в мене пара пістолетів!
Сам Сагайдак подарував.
Куди засуну? От халепа!
Та ні,сховаю під хвоста!

 частина 5 Варна(Перше кохання)

Скільки плили не скажу,
Солонець у роті,
І вважаю що Нептун
Головний на морі,
Бо як тільки поминав
Словом поза око,
Мене хвилей обдавав,
Щогла була мокра.
Так,бо з бочки я черпав
З вечора до ранку,
Реготала козачня:
-Не закрив фіранку?
Як добрались аж зітхнув,
Серце калатало: Варно-ти моя Любов!
Зірка запалала.
 Мур фортеці-ой не сіно!
Як закинули,аж жах,
Збив пацьорки на колінах,
Вартового тихо зняв.
Тут посунули козаки-
Був такий переполох,
Бо на рейді півень ляснув:
Запалав османський флот.
Байдаки снують по рейду,
Козі кульки це не жарт,
Захопили кілька суден,
Інші хай палахкотять.
Замкова сторожа вперто
Боронила- полягла
І пішла наша голота
До гарему- шанувать!
Котрі півні проспівали,
Йой не тямив,бо мов сказ:
То шалений жах атаки-
Шаблі-іскри-кров-набат,
То:- Ага біжи з наказом,
Геть казарми треба брать,
Хто до міста ласувати-
Тих лупцюй і повертай.
До гарему з Сагайдачним!
Оце розповідь про рай,
Хлопці мріяли про ліжка,
Щоб приборкать змій в штанях.
Мрійників до строю ляпас
Дуже швидко повертав,
А непослух,той на небо
Чи до раю відлітав...
Тут і я стрілу отримав,
Похитнувся-розум впав...
Здобич зносили до рейду
Та вкладали на суда
І гарем за згоди звісно
До Вкраїни від"їджав:
Перші мрійники на веслах,
Аби півня вгамувать,
Інші-ворога чатують,
Зміна спить:по вуха храп.
От сидю- собі веслую,
А думки до Варни геть,
Де ті янголи ховались,
Бо стріла у серці-рве.
 Руда кішка немов пава,
Тим хвостом шелесть-шелесть...
Рай кажу відверто:Варна!
Оцей шрам-перше кохання!-
Вся моя винагорода-
Щедра від Сагайдака,
І кажу вам це не зрада,
Як до Варни зве стріла!
Бо така котяча звичка:
Травень був! Козакував!