Сонет 22 из цикла Шекспир по иному

Леонид Ружинский

"Лгут зеркала - какой же я старик!..."
Вильям Шекспир. Сонет 22

У дзеркало дивлюсь і бачу: став старий.
Я значно молодішаю, коли з тобою.
Що із того мені, що в зморшках образ мій? -
Одарував Всевишній долею такою.

Якщо у дзеркалі побачиш ти себе,
Відтворить воно риси молоді, мов дітські.
Для мене ти - Богиня, що зійшла з небес,
Від чар твоїх ніяк, нікуди не подіться.

Красу небесну вірші будуть берегти,
В словах не підлягаєш зовсім ти старінню.
Лиш постарайся зберігати вірші ті,
Хоча підвладне забуттю в житті, все тлінне.

Зарядами "плюс"-"мінус" переповнені серця,
"Плюс" - молодість, до себе тягне "мінус" -
старість, без кінця.

Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении

Другие произведения автора Леонид Ружинский

Рецензии

Написать рецензию

Седина, значит, в бороду, а минус - в плюс:

Смотрюсь я в зеркало и вижу: стал седой.
Я молодею только лишь с тобою.
И что с того, что лоб в морщинах мой? -
Всевышний одарил судьбой такою.

А если в зеркале себя увидишь ты,
Там воссоздастся образ, чуть не детский.
Моя Богиня ты, небесной чистоты,
От чар твоих мне никуда не деться.

Красу небесную беречь мой будет стих,
В его словах не подлежишь ты впредь старенью.
Не растеряй, прошу, вовек стихов моих,
Хоть в жизни всё, увы, подвластно тленью.

Как видно, зарядились по-разному сердца,
"Плюс" (юность) - тянет "минус" (как старость без конца).

Удачи!

Петр Голубков 31.03.2017 12:51 • Заявить о нарушении

+ добавить замечания

Написать рецензию Написать личное сообщение Другие произведения автора Леонид Ружинский