Тобi аркуш з буквами душi

Тобі – аркуш з буквами душі моєї…

(переклад на мову вірша «Хочешь напишу тебе письмо»
            Автор: Галина Украинская)
            http://www.stihi.ru/2016/12/15/12220



Листа Тобі напи’шу… - Чи бажаєш?
Такого, що як: з неба до землі.
У Травень, босоніж, - про все згадаєш,
Що ба’йдуже давно тобі й мені.

Стривай, чи може, краще в Листопа’д?
Що Ве’реснем руде’сеньким всміхався,
Де про кохання викрикали невпопад
Наш світ - був без брехні! …чи так ввижа’вся…

Любов кричала невпопад, мов суки на селі
В агонію пірнемо, а за місяць - вже розлу’ка!
«Помпеї самоти» – все попелом засипано в мені
Мій Боже, через сито часу, впаде на стіл кохання му’ка.

Чи, може, в Березень? – Ти пам’ятаєш танули сніги
Від того, що нерівно серце кров переганяло…
Не вірили, що відбулось вже все… спускаючись з гори,
Ми часу, що втікав, тягнули у свій бік строкате одіяло.

Так дивно, - в минулому залишився наш вік 
Сумують там акації, та небо в діамантах
Ні разу, з тих часів, там не була, дивилась в інший бік,
Копійка до копійки, день за днем:  для стажу з бантом.

Тоді… тополі підпирали чисте небо
Їх безкінечність – дивувала та манили
Ти також там давно не був? – Не треба…
з бавовни хмари  на землі і… жодної стежини.

Ти босоніж урюк не гнув додолу…
В кар’єрі, з хлопчаками, не пірнав у жовте море.
Ми всі раптово виросли: не кличуть нас додому…
Неначе в інший бік летить чужа тобі Земля! – це – горе!
 
Мов ті руді: жадали рук людей і щоб не били
Шукали нори, - «тиха зона» і з балконом…
Відтоді вузлики мотузку вкоротили
Всі спогади з’єднались брудним ешелоном.

Вина собі налию врешті решт.
Терпкого, як оте жадане літо.
Лист допишу… уже не разом Буда й Пешт…
Мені не спиться! Крізь сльози – текст - розмитий.

В мої думки ти входиш без пін-коду
Ніч вже в житті моїм живе як хоче.
Пасьянс не клеїться: у темноті не видно броду!
Минає - все! Лиш вітер ніжно залоскоче…

Чи я щаслива? – Думаю, що «ТАК»!
Кохання - є! Усього маю я доволі.
У пристрасть ми зануритися ласі! Що дивак? –
Ми пережили різне не озираючись довкола.

Можливо, ти вже інший (так, можливо)
Всі рішення: на вагах «фіфті-фіфті».
В окопі, де нема війни… з якого дива?
Відкрити груди під приціл,
                … тату не застудити б, «НІФЕРТІТІ»

Я – провокую! Така правда – вибачай!
Я з бісеринок-усмішок збирала сили,
В моїм житті вже аж занадто, через край…
Щоб хвилі із скали мене не змили!

Глибока ніч. Мій лист з думок – мов прірва!
Сьогодні, пудів сто, мені приснишся: Вишня…
Мене годуєш… Торт залишив для «дами «чірво»»
Так як тоді, у повені, … так вийшло…
   
    заснути знову не давала
    щось ворожила та гадала
    і чимось пригощала… знову п’яна…
          … та в душі – сама!

Сергій Труш с. Торгановичі 30-31 березня 2017 рік