Рад сть

Радість в місто залетіла,
І на камінь голий сіла.
Трішечки поміркувала,
Та таке собі й поклала:

Треба йти у кожну хату,
У халупу, у палату,
В санаторій, в дитбудинок,
У лікарню та на ринок.
До еліти в ресторани,
До банкірів «мани-мани»,
В підворотні, на вокзали,
Там, де люди,  як шакали.

Веселіться,  бідні люди!
Не сумуйте звідусюди!
Та й мерщій у пляс скакати –
Рід знедолений лякати.

Рід лукавий – у страху,
Бо увесь пов’яз в гріху.
Підневольний рід бурчить,
Проклинає та кричить.

«Не кричи! --  радість сказала –
Мало з’їв сьогодні сала?
В рот нема що положити?
Завтра буде краще жити!

Смерті в очі подивіться,
Дайте дулю, й посміхніться.
Мука й смерть – то не кінець,
Є життя вічне й вінець.

Радість, мир та спокій мають
Ті, що Господа кохають.
Грішник – завжди у страху,
В пекло йде увесь в гріху.


Божі люди веселіться,
По усій землі плодіться!»
*****
25.03.2017.


Рецензии