Були одні - про них мовчали,
Других кляли, а третіх гнали
Да так, що п'ятами кивали
І ледве ноги унесли -
Ба, Україну не спасли!
За що, скажіть, такая доля?
Чому віки жили в неволі,
Щелепи стиснувши до болю,
Дітей, жінок своїх ховали,
Та й не жили, а наче спали?!
Спинився час і дуже схоже -
До раю нас не пустиш, Боже.
"Чому, - збагнути ти не можеш, -
Чубляться тут за сала шмат"?!
І знов іде на брата брат...
29.03.2017 р.
м. Київ
Були однi
© Copyright: Сергий Дубенко, 2017
Свидетельство о публикации №117032908386
Свидетельство о публикации №117032908386
Рецензии
