На цвинтарі тихо,поглинули думки,
На зустріч з батьками сюди я пийшов.
Так тяжко і досі від тої розлуки,
Як кожен з батьків тут спокій знайшов.
Стискає у грудях ,сльозу наганяє
Неначе дурний,спілкуюсь у голос.
У очі бродячий пес зазирає,
Напевно у ньому від пращурів дух.
Розумні ті очі, щось хочуть сказати,
Шкода зрозуміти не зможу його.
На мене, колись ,поглядала так мати,
Коли проводжала синочка свого.
А я просто жив і думав, що вічно
На цім білім світі будуть батьки.
Не вірив, що прийде хвилина трагічна
І душі злетять їхні, наче птахи.
Як шкода, що нас розслабляє буденність,
А потім жалкуємо втрачений час.
Бо та біготня безглузда нікчемність,
Залишуть батьки сирОтами нас.
Хреста обійняв ,побалакав з батьками:
«У спогадах моїх ви завжди жіві».
До серця мого доторкнулись руками.
«Я вас не забуду ,клянусь на крові.»
Сосєдка О.Д. 29.03.2017 р.
Тихо на цвинтар
© Copyright: Александр Соседка, 2017
Свидетельство о публикации №117032906866
Свидетельство о публикации №117032906866
Рецензии