Iду на чужину

               
                Мамо,моя мамо,
                Їду в світ далекий,
                Розбуди ня рано
                Поки нема спеки.
               
                Сонце на ланочку,
                Півень ось співає
                Чому так , синочку,
                На світі буває?

                Мене залишаєш
                Одну, ще й стареньку
                Чому поспішаєш,
                Залишаєш неньку?

                Мамо,моя мамо,
                Їду працювати
                Буду,моя мамо,
                Квиток замовляти.

                Бувай, рідна  хато,
                Друзі на ланочку…       
                Як би знав твій тато,
                Сину,мій синочку…

                Візьму  я сорочку
                Вишивану,ненько,
                Присядем в садочку
                Моє  ти  серденько.

                Пишу тобі  листа,   
                Тобі одній кажу,
                Тут правда не  чиста,
                Та я не розкажу.
    
                Та куди діватись,
                Сонечко заходить
                Я б став признаватись,
                Чомусь не виходить.

                Сонце  за горами,
                А на серці біль,
                Хочеться до мами,
                На ланочок  свій.

                Люблю я сорочку
                Та я тут чужинець
                Зрозумій,синочку,
                Що ти-українець.

                Чуєш,чуєш,сину!
                Я тебе,благаю
                Ти за Україну
                Був у ріднім краю.

                Мамо, моя мамо,
                Вибач за провину
                Ох,як хочу,мамо,
                У твою хатину.

                Завтра їду рано
                Квитки купувати
                Більш не буду,мамо,
                Я тобі  брехати.

                Старенька хатина,
                В ній  я  буду спати,
                Зустрічає сина
                На ланочку мати.

                Бачу я сорочку
                Вишивану,сину,
                Знаю,мій синочку,
                Любиш Україну.

                Ланок- так називають вулицю в селі.

                22.03.2017р.
               
               


Рецензии
Добридень, Володимире! Прочитала, і захотілося приєднатися до Вашої творчості рядочком із свого вірша:"Телефонний дзвіночок", що увійшов у недавно видану збірку:

Синок подзвонив:-Як живеш? Не журися, матусю,
Не рви своє серце. У мене все добре, гаразд.
Вже скоро, десятого червня, додому вернуся
До всіх, хто чекає, зі мною в думкАх повсякчас!

Коли ж я нарешті роботу знайду в Україні?!
Коли влада чвари скінчИть, і поверне до справ,
І буде достойно себе почувати робоча людина,
І суд змусить злОдіїв, щоб віддали, хто що вкрав!

Так хочеться вірити в те, що здійснЯться надії
Що я повернуся навіки у рідну сім'ю...
... А зараз... На тиждень приїду. Вже скоро. В неділю.
Рахую години... Бувай! Я усіх вас люблю...

Ось, декілька куплетів...
Любимо Україну, бо як можна не любити рідну неньку, і тому болить серце і щемить душа, коли бачиш, як усе рушиться, а наші діти вимушені їхати в найми за кордони.
З повагою,

Людмила Киреева-Силенко   23.11.2017 21:58     Заявить о нарушении
Браво,Людмила!Гарний вірш у Вас получився.Дякую за візит.

Владимир Олийнык   24.11.2017 00:37   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.