А може ти іще не знаєш,
Що душі наші розіп’яли.
А може ти іще кохаєш
Те листя, що давно зав’яло.
Ще віриш в Правду? Злі слова
Та Правда в Кривду обернулась.
Та Кривда теж,… давно не та
В кайдани Кривда вже обулась.
Вже на горбах стоять хрести,
Там нас чекають вже давно
І на хмизу стоять стовпи
На спомин скисло вже вино.
Ти чуєш, як кричать птахи
То круки кличуть на гостину.
Господарі… і я, та й ти
В лихі роки, в лиху годину.
Не чути дзвонів в храмі божім
Не гріють душу там свічки.
Біля хресті, та на сторожі,
Стоять свої-чужі д’ячки.
Та правлять службу по своєму
Та умоовля, покиньте мати.
Ідіть до царства Віфлієму
А ми, доглянемо Вам хату.
Та, тільки, щось облуда марить
І тіні зникли у д’ячків.
Та Кривда нам пів-Правди дарить
Та відбира від хат ключі.
Розпятi душi
© Copyright: Александр Бирзула, 2017
Свидетельство о публикации №117032707731
Свидетельство о публикации №117032707731
Рецензии