"Зову я смерть..."
Вильям Шекспир. Сонет 66
Не утомивсь я від життя. Смерть не зову,
Хоч бачу, як неправдою усе покрито.
Честь знехтувана вся, немає наяву,
Зате користь, брехня повсюди знамениті.
Як може відновитись у житті краса,
Яка врятує світ? Адже їй все закрито.
А сила, що останньою була, уся
Давно в майбутнєє невірою розбита.
Держави рідної мистецтво геть пішло,
Алчба, безумство розумом вождів владує.
Добро спаплюжено, нахабним стало зло,
Як жити нам? - Ніхто рецептом не врятує.
Лишилась тільки вірною любов одна,
В житті моєму гріє світочем вона.
Сонет 66 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117032706194
Свидетельство о публикации №117032706194
Рецензии