Чому час так швидко плине?
Ми ще вчора були малі.
А зараз? Життя наше лине,
І зараз ми люди гнилі.
Ми підросли й забули
Те, чого боялись все життя.
Забули матір, все забули.
І не визнаєм для себе каяття.
Ну що, дорослий?
А чи справді?
Ти не дорослий - ти сліпий,
Бо що ж насправді?
Забув ти друзів, став німий.
Забув сім'ю, це жах якийсь,
Для них ти став зовсім не мил,
А просто родич там якийсь...
Стоп! Зупиніться! Це дурість...
Від своїх не відмовляються.
А у вас не дорослість - ницість.
Від своїх не відмовляються.
Згадайте те, якими ви були,
Як весело стрибали ви по хмарам,
Як з друзями синці собі били,
Як бігали вночі по садам.
Ні, ви стали сліпі.
Ви стали — не ті.
Вас кохали малими —
Вас кохають й такими!
Покохайте й ви!
В д сво х не в дмовляються
© Copyright: Валерончик, 2017
Свидетельство о публикации №117032704718
Свидетельство о публикации №117032704718
Рецензии