Сни про Атланта

Десь намагається встати на ноги Атлант,
Що ув'язненним був з початку столiть...
Десь в переходi грає для байдужих Музикант —
Вiн теж поховав всi надiї заздалегiдь.


Вiн помер вже давно,
Та не скоро потрапить в могилу.
Грiхи крiзь асфальт проростають, наче зерно...
Вiдчуй пальцями р о з п а ч у силу...

Легенi його не мають мiсця для снiв,
Але, закриваючи очi, вiн бачить Атланта
Та пригнiчує свiй задушливий гнiв
Усiма силами свого таланту...


Ця музика лунає аж до незнаних планет,
I там по радiо вона звучить.
Її заглушить тiльки шум надзвукових ракет,
Де кожна рятувати з пекла мчить.


А за кермом сидить он той Атлант.
Вiн має що сказати Музиканту:
Якби не надзвичайний спiв — "Талант!"
Вiн би не став мiжгалактичним лейтенантом.


Рецензии
Дякую за слово українське. З повагою.

Феликс Мамут   27.07.2018 18:16     Заявить о нарушении