Вже 8 років, як немає тебе зі мною...
Тоді і розлучила нас доля.
А пам'ятаєш, як мріяли про прогулянки під місяцем?
Як ти мріяв, що буду я твою дружиною?
Кільце мені з Америки прислала,
Як про кохання своєї писав?
Я не забула, і все прекрасно пам'ятаю,
Як вчився ти, і я пишалася тобою.
Лише трохи залишалося до нашої зустрічі знову,
Як ми мріяли поєднати любов.
Але одного разу ти, рятуючи одного,
Загинув у гірській річці...
В той день доля-така зла штука,
Принесла кінець нашої мрії...
Пробач, що я вже люблю іншого,
Адже ти покинув мене...
Адже бажав мені щастя неземного,
Тебе любила я, але поруч немає тебе...
Пробач за те, що продовжую жити,
Сподіватися і вірити, і інших любити..
Але одне я знаю точно, що мені не забути
Наші Таємні Бажання Ніколи!
Прошу, любий, за все мене прости,
Зрозуміти і відпустити мене!
Тебе з мною б льше нема
© Copyright: Сергей Юрьевич Чечель, 2017
Свидетельство о публикации №117032605955
Свидетельство о публикации №117032605955
Рецензии
Интересное толкование, Сергей. Творческих успехов.
С уважением, Н.
Наталья Сухоруких 27.03.2017 01:43 • Заявить о нарушении
С уважением, Н.
Наталья Сухоруких 27.03.2017 01:43 • Заявить о нарушении