Осанна

Осанна

Коли  в’їжджав  Христос  в  Єрусалим,
Там,  як  царя  Його  зустріли,
І радісно  дорогу  перед  Ним,
Як  переможцю  постелили.

«Благословенний  хто іде  в Ім’я
Господнє», - так  Його  вітали -
«Осанна  в  вишніх!» - одіж і  гілля,
Під  ноги, пальмове  кидали.

Осанна! - вигук  звідусіль  лунав,
«Спаси  і поможи» - це  значить,
Бо  волі, й  перемог  народ  чекав,
Спасителя  у  Ньому  бачив.

Це  той, хто від  кайданів  нас  звільнить,
Від  влади  римської  позбавить,
Всі  мрії  наші,  новий  цар  здійснить,
Ізраїлю  поверне  славу.

Та не  від  світу  Царство  те  було,
В  якому  мав  Він  царювати,
У  грішний  світ  прийшов  Ісус, щоб  зло
і смерть, і пекло  подолати.

Він  викривав  гріховне  їх  життя,
Казав, що це  найгірше  рабство,
І  кликав  через  віру  й каяття,
Піти  в нове,  небесне  Царство.

Та на  земне  народ  всі  покладав,
Свої  думки  і сподівання,
А  те, що  їм  Христос  пропонував,
Принесло  їм  розчарування.

І  не  пройшло  і  тижня,  як  вони -
Хто  в  захваті  стелив  дорогу,
Вже  криком  не  «Осанна»  -  «Розіпни!»
Його  погнали  на  Голгофу.
…
С  тих  пір  багато  минуло  часУ,
Чим  все  закінчилось  ми  знаєм -
І  те, для  чого  йшов  у  світ  Ісус,
І  те, від  чого  Він  спасає.

Але  не  краще  стали  ми  за  них,
Хоч  правда  Божа  нам  відкрита,
Ми  часто  разом  з  ними :  «Розіпни!»
Кричимо  теж  несамовито.

Якщо  йдемо  свідомо  до  гріха,
Сказавши  перед   цим  осанна,
Ми, як  вони  б’ємо  свого  цвяха,
В  Христові  незагойні  рани.

Але  коли, Він  в  другий  раз  прийдЕ,
Своїх  на  небеса  забрати,
Це  скоїться  у  мить, і  не  будЕ,
Часу   осанна  вже  співати.

Він  буде  нас  судити  по ділах,
Які  чинили  ми  у  вірі,
А  не  за  те, що  з  вербами  в  руках,
Осанною  Його  зустріли.

Тож  в  серце  своє  прийнявши  Христа,
Неси  плід  гідний  покаяння,
А  твоє  чисте, праведне  життя,
Це  краща  Господу  Осанна!