Екстаз
(Сонет)
Дитячі пригадалися роки.
У хаті я і панночка Марія.
Вони із чоловіком –дончаки.
Він в армії за звільнення Росії.
Спілкуємось на пару залюбки.
Я демонструю їй усе, що вмію,
бо на роботах цілий день батьки.
Повернуться, як небо засиніє.
А зараз поки що обідній час.
Тож нагодився чоловік Марії.
Цілуються, присівши на матрац.
Я йду надвір, де сніг і вітер віє.
Повернуся ж, на лихо, на екстаз.
Малий. Не все ще толком розумію.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
Экстаз
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2017
Свидетельство о публикации №117032501850
Свидетельство о публикации №117032501850
Рецензии