Зл т пад ння

Крокувала по дорозі стомлена мурашка,
Крок зробила, другий, третій,але все ж їй важко.
Але що поробиш тут,треба їй додому,
Скільки часу буде день ,то їй не відомо.
Тут летіла повіз неї ластівка спритненька,
Сіла біля той мурахи, каже їй добренька:
«Що ти глупа мурашня дихаєш так тяжко?
А у відповідь мурашка: «Я втомилась ,важко.
Всі мої брати і сестри вже десь там по переду,
Ось і я спішу скоріше до рідного берегу.»
Каже ластівка їй хитра:»Сідай но до дзьоба
Та не бійся ти мене,знаю ти хоробра.
Лиха я тобі не скою ,донесу до хати
Ляжеш за усіх скоріше ти відпочивати.
Влаштувалася у дзьобі ластівки мураха
Закричала ,шо є сили : «Я вжеее майжеее птахаа».
І зухвало поглядає з висоти додолу,
Як мурахи інші йдуть стомлені додому.
Дзьоба ластівка відкрила ,мурашку ковтнула,
Та на щасття вона нею раптом поперхнулась.
Та мураха із жахіттям униз полетіла
Просить Боженьку, волає ,щоби дав їй крила.
Тут її брати і сестри сбіглися до купи,
Щоби родича впіймати, простягнули руки.
І мураху врятували гуртом від нещасття,
Бо існують слава Богу ,ще закони братства.
Хочу, щоби у цій байці натяк зрозуміли,
Можуть високо літати ті ,хто має крила.
Раптом , як що ти злетів, інших не цурайся,
З неба гідно до землі вчасно повертайся.
Бо не виростуть зненацька за спиною крила,
Поки сам собі не зробиш гідності вітрила.
Щоби болісно не впасти, не злітай високо,
Щоби вчасно врятували не будь одиноким.
Сосєдка О.Д. 24.03.2017 р.