Хворому

 
Є розпечене сонце, безхитрісні діти,
і є радість безцінна мелодій і книг.
Якщо ні - то ж були, адже були на світі
і Бетховен, і Пушкін, і Гейне, і Гріг...

І є творчість прихована кожної миті -
у розумному слові, у посміху, в сяйві очей.
Будь творцем! Золоті створюй миті.
Смисл є в кожнім дні і в нестямі ночей…

Нескінченно ганебно в припадку печалі
добровільно піти, мов примара на склі.
Хіба Зустрічі Нові уже відсіяли?
І хіба лиш собаки живуть на землі?

Я похмурий, чорніше голландської сажі
(на зрівняння моє посміхнись, посміхнись!),
Цей чорнявий румянець - наліт від дренажу,
то вже Муза мене підійняла на спис.

Почекай! Я зживусь із своїм новосіллям -
і весняним шпаком заспіваю на спис!
Я циганським твій слух оглушу розвесіллям.
Дай лиш срок розібрати ганчір'я, непотріб і хмиз.

Залишайся! Так мало тут чуйних і чесних ...
Залишайся! Лиш в них виправдання землі.
Адресів невідомих шукай, піднебесних,
що, як ти, простелялись нерушно у тлі.

Якщо кращі кидатися будуть в прольоти,
скисне світ від безкрилих гієн і тупиць!
Полюби підсвідомо ти радість польоту...
Розверни свою душу до повних границь.

Мужем будь чи жоною, сестрою чи братом,
будь митцем, шукачем, акушеркою чи сіячем,
Віддавай, не тремти, не тягнися забрати.
Все серця відкриваються цим унікальним ключем.

А ще є острови одиноких думок неумисних.
Будь розумний, не бійся і відпочивай.
Там обриви над темною прірвою звисли -
думай власне... й камінчики в воду кидай...

А питання ... Питання не знають відради -
Налетять і розпалять, як кір, хоч жартуй, хоч лікуй.
Соломон нам залишив дві мудрих поради:
геть тікай від туги та і з дурнями час не марнуй.

@ Саша Чорний, 1910


Рецензии