22 червня 1941 року

присвячено 70-річчю початку війни

Неначе вчора – а вже сім десятків літ…
Все так же вишні під червневим сонцем зріли,
І нива колосом п янила світ.
Коли підступний вражий артналіт
Світ закружляв в вогняній заметілі…

І я стою на березі віків –
І кулі в серце – за батьків розплата…
І жалем-плачем наречених,  вдів
Встають рожеві за вікном світанки –
Відлуння тих близьких-далеких днів…

Червоне сонце  простір червонить,
Немов то воїн, весь в бинтах кривавих,
В гаях-лісах там зранений лежить!..
Його і досі ще рідня чекає…
Красу земну той спомин затлумить.

В саду моїм затьохкав соловей…
Так в сорок першім він співав, напевне…
О, мого краю златозвукий геній,
Чому ти співом не збудив людей?
Твій спів убив зловісний звук сирени…

Все так же вишні зріють за вікном,
Все так же колосом хмеліє нива,
І сонце пестить нас своїм теплом…
Живемо ми за тих, що землю цю любили.
І світ наситила ота свята Любов.
                18.06.11