"Мы все грешны, и я не меньше всех..."
Вильям Шеспир. Сонет 35, катрен второй
Признайся чесно: не кохала ти нікого,
Бо переповнена коханцями сповна.
Але ти до цих пір лишаєшся одна -
Творцем така тобі назначена дорога.
Бездушно віддавала всім своє ти тіло,
Когось щоб покохать, тебе поглинув страх.
Твоїй пристрасності тоді настав би крах,
Кінчилося не безкорисливе би "діло".
Змінися, щоб пригріть в душі своїй кохання,
Забуть взаємні зможу я образи всі,
А за гріхи простити Бога попроси-
Одержиш ти тоді прощення і визнання.
Не змінишся - твою чекає помста долю,
Такого по житті траплялося доволі.
Сонет 35 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117032304309
Свидетельство о публикации №117032304309
Рецензии