Стелеться по землі низенько
життя сизим туманом, а я немов
той чорний птаха, сиджу, куняючи
на гілці.
Вітер під крильми ще є, але не
злетіти щось ніяк.
Чи то вже звик так до неволі,
чи втомився я від волі, вже сам
не знаю що і як?…
І тільки час невпинно відстукує:
тік-так…
тік-так…
тік-так…
Всі похибки забудуться,
що втрачено, не вернеться,
все прожите зморшками на чолі
відбудеться, і тільки легкість
в крилах вже ніколи не повернеться…
Чорний птаха
© Copyright: Онуфрий Отвязный, 2017
Свидетельство о публикации №117032301919
Свидетельство о публикации №117032301919
Рецензии