На Аннинiй горi

У казковім буковинськім краї,
Бистрі ріки де сплітаються в вінок,
Є гора там праведної Анни…
С давніх пір дівчину чествує народ.

То було ще в бусурманську пору,
Та народна пам ять ще жива:
По Святій Русі гуляло горе,
Наче вітер, що зрива гілля…

Різати, палити, грабувати –
Для монголів то такий закон,
Та й красу розкішну потоптати-
Непоганий шанс був і резон!

Знали нечестиві агаряни,
Наковтавшись всякого добра:
В Вашківцях жила прекрасна Анна;
Добра здобич буде бо вона!

Гнались з ревом, наче вовча зграя,
Брязкотіла зброя на верхах…
Довго, довго бігла красна Анна,
Доки стало сили їй в ногах.

А коли, сердешна, вже відчула,
Що ось-ось кінець її близький,
До гори взивала  - й розімкнула
Та гора обійми, а затим,

Як дійшли прокляті агаряни,
Ще міркуючи свій замисел здійснить,
До місцини там, де зникла Анна,
Лише гору зріли там вони…

Нехрещені, в трепеті, в тривозі
Коней своїх ВЕртали назад;
Певно, гарним їм було уроком,
Як ганьбити честь руських дівчат!

Ой, багато утекло водиці
В Тису, Черемош, чи буйний Прут,
Та той подвиг мужньої дівиці
Досі тут з благоговінням чтуть

І далеко  - за місцеві межі
Славного буковинського села
Над горою монастирські вежі
І дзвіниця трелі розлива...

…наче й зараз – серпень, перед осінь…
Я бродила по м'якій траві.
Все шукала аннині я коси,
Що ростуть на цій святій горі.

Перед цим стояла Божу службу,
Милувалась краєм із гори,
Праведній молилась: «Анно, мужня,
Молодь нашу врятувати поможи!

О, якби хто виповів печалі
Древніх тих лихих стражденних літ,
Анни коси струнами звучали б
То народні струни є живі.

У  казковім краї буковинськім,
Де бистриці, мов в вінець, сплелись,
Є гора в честь мужньої дівиці …
Слава їй на небі, й на землі!
             21.11.09