Шумить березами весна,
Видзвонюють струмки в долині,
А в хаті гомін, тіснява,
В бабусі радість – іменини.
І вся родина гомінка,
Велика, дружна та завзята
Рахує бабині літа,
Віншуючи з веселим святом.
І сотні добрих, щирих слів
Шепочуть щедро правнучата,
Вона ж бо колисала їх,
Вона їх щебетом багата.
Що кожен вечір об поріг
Тупочуть їхні ноженята,
Обсядуть бабу й ну мерщій
Їй вголос казочки читати.
І повіряють тільки їй
Свої нехитрі небилиці,
Вона – господи оберіг,
Вона ж – як сонце у світлиці.
Всім вишивала рушники,
Купала у любистку й м»яті.
Вона родині – хліб і сіль,
Порадниця і роду мати.
Коли розійдеться рідня,
Затихнуть привітання співи,
Підійде ближче до вікна
Голубка сивая Марія.
Прислухається в дзвін струмків,
Кивне вечірнім в небі зорям,
Бог тихо усміхнеться їй,
Даруючи ще літ і долі.
Ольга Соколовська ©
У бабус1 - 1менини!
© Copyright: Ольга Соколовская 4, 2017
Свидетельство о публикации №117032207044
Свидетельство о публикации №117032207044
Рецензии