я - посудина, будь рідиною.
не заповнюй собою
аж до країв - наші сили не рівні.
ти - хвиля в шумний час прибою,
що здіймається зранку, й стихає опівдні.
ти, ганяючись за скаженими ритмами
просто не витримав.
справді, комусь ми здаємось незримими.
і поки час, як у кіно, біжить титрами,
я, доки дихаю, говоритиму римами.
будь певен, усі ми якось обмежені.
часом - дещо збентежені.
поглянь, ти тримаєш найкраще в жменях -
не даєш, але завжди хочеш одержати.
думаєш, цього разу не здавить в легенях?
***
© Copyright: Анастасия Онищук, 2017
Свидетельство о публикации №117032104771
Свидетельство о публикации №117032104771
Рецензии