Ти порушуєш дотиком тишу...
Чому думки мої лиш про тебе?
І нізащо думок не облишу,
Бо тепло на душі - то так треба!
Чому так за тобою сумую?
Мерехтить у каміні багаття...
І потроху на серці карбує
Щастя - знову тебе обійняти.
Як у тебе так вийшло навчити
Мене знову щось відчувати?
Своїм прикладом відтворити
У душі моїй світло. Шукати
Серед темряви зорі, і знати:
Що вже певно існує кохання,
Доброту у собі колисати -
Мого Всесвіту справжнє бажання.
Пробудження
© Copyright: Наталья Уварова, 2017
Свидетельство о публикации №117032112792
Свидетельство о публикации №117032112792
Рецензии