Про тебе, Приднiстровя

Кажу "Спасибi " долi я своїй,
Що  живу у цьому краї  синьонебiм ,
Лунає пiсня у душi моїй
Про тебе, краю рiдний  мiй, про тебе.


I пiсня та, про ниви, про сади
Та береги, де верби чередою.
Милується там мiсяць молодий 
З гаптованою зорями водою


Спiваю  я про рiдний свiй порiг,
Матусинi завчасно бiлi скронi ,
Про кiлометри  сходжених дорiг
Та огрубiлi батькiвськi долонi.


Ти знаєш про зловiсний грiм  вiйни,
Як юнiсть нищить черга автомата,
Яка цiна  тiєї тишини
Де схилена в зажурi вiчнiй мати.


I в час, коли свiй кине клич сурма
Про єднiсть приднiстровського народу,
Про те, як кутаеться Днiстр в туман,
Про пам"ять , про загиблих за свободу.


Про сонце я спiваю, про життя,
Про квiти  та дiтей, про небо синє,
Про наше , тiльки свiтле, майбуття,
Про моїх  дорогих онука й сина




Та посмiшку невiсточки ясну,
Що душу,  мов промiнчик зiгрiває,
Як  пензлик мiй народжуе весну
На полотнi, як "Мерцiшор" спiває


Зростай в добробутi, садами  розквiтай,
Iскрися феєрверком водограю,
Врожаї небувалiї збирай,
Мужнiй та молодiй,  мiй рiдний краю


    (Людмила Стременовська / Полiщук)