Рання гроза... Нина Трало

http://www.stihi.ru/2017/03/17/7088

 
Оригінал:


У синьому сяєві зблиснули перші краплини
І світ розколола навпіл стоголоса луна.
Подібна до ночі зробилася сонячна днина
І неба безмежність грозою здаля долина.

Навколо гуде і вирує страшна вогневиця:
Пручається, рветься і стріли метає до ніг,
Розламує небо швидка і гулка колісниця
І я потопаю в якомусь тривожному сні.

Весняна гроза: стугонлива, ревнива, дочасна
Розбурхала ліс від глибокого рівного сну,
Весна просльозилась, як жінка у долі нещасна,
Риданням гучним розбудивши безлисту красу.

Здригнулось, воскресло землі розтривожене тіло,
Згадало щемливі, привітні пісні журавлів,
Як довго під снігом холодним дрімало і мліло,
Як сон розчинився  і зник у засиненій млі.

Затихло все вмить. І неначе в ясному промінні
Безлисті дерева всміхались до неба з імли,
Земля парувала у чистому благоволінні
І краплі весни у пробудження вмите пливли.


Переклад з української Світлани Груздєвої:


А в синем сиянии капли блеснули сегодня,
И свет пополам раскололо стозвонное эхо.
И ночи подобным явился сияющий полдень,
И Кто-то по небу в стальной колеснице проехал.

Вокруг и гудит, и шумит колесом огневица,
И рвётся с напором, и молнии мечет к ногам,
И небо ломает упругая та колесница,
И словно меня тоже режет она пополам...

Стихия весны, с грохотаньем,  рыча ежечасно,
Очнула  весь лес от глубокого ровного сна.
Весна прослезилась, как женщина с долей несчастной,
Рыданием в голос краса её вмиг спасена.

Земли же, грозой растревожено, всхлипнуло тело,
Щемяще припомнив осенний  отлёт журавлей… 
Как долго под снегом холодным дремало и тлело,
Но сон растворился, исчез средь  распятых полей.

Затихло всё вмиг… словно сняв  пелену наваждений,
Деревья, безлисты, опять улыбнуться смогли.
Парила земля в самом чистом из благоволений,
И капли весны пробужденье её берегли …