Ти просто звикаєш робити
Тупу і безглузду роботу,
Ти певен, як далі жити,
Чіпляєш на лоба турботу.
Ти дивишся в очі доньки,
А бачиш збліднілу старуху,
Її загорілі долоньки –
Артритом покручені руки.
Минає життя у гонитві
За марою щастя і волі,
А ти пов’язаєш у битві
І кажеш, що це поклик долі.
Рубаєш словами бажання,
Блюзнірством надію і віру,
Кепкуєш із чогось старання
І ти визнаєш лише силу.
Не хочу я тебе спиняти,
Благати, когось пожаліти,
Бо в тих, кого так не зламати,
Зростуть відчайдушнії діти.
27.02.17
Погана звичка
© Copyright: Артамонов Евгений, 2017
Свидетельство о публикации №117032001592
Свидетельство о публикации №117032001592
Рецензии