"Когда захочешь, охладев ко мне..."
Вильям Шекспир. Сонет 88
Настане час, до мене охолонеш вмить,
Можливо, що колись згадаєш із насмішкою.
І туга згодом стане вже невтішною,
Але з очей не буду сльози лить .
Ні, слів докору, що у тім твоя вина,
Не з'явиться. Завжди я буду вдячний,
Що мить любові знав я, однозначно,
Та жаль, що швидко так закінчилась вона.
Душею буду на твоїй я стороні,
Назавжди ти залишишся натхненням,
І вічно дивним Пушкінським «мгновеньем»,
Як недосяжна мрія, житимеш в мені.
Нехай в любові я невдачу потерпаю,
Але щасливий я. Бо я кохаю!
Сонет 88 из цикла Шекспир по-иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117032011176
Свидетельство о публикации №117032011176
Рецензии