"Дабы не мог тебя заставить свет..."
Вильям Шекспир. Сонет 72
Той прийде час, піду в потусторонній світ,
І поховають прах мій в землю не таємно.
Читай на тризні цей для тебе заповіт
І пригадай колишні дні, любов взаємну.
Можливо, я і не завжди, як треба, жив,
Пробач за те, що ображав тебе, бувало,
За те, що грубощі тобі я говорив,
А ти терпіла все, і квити ми не стали.
Чекає кара за гріхи мої сповна,
Горіти заберуть до пекла, безсумнінно.
Але, я знаю, вельми будеш ти сумна,
Образи разом поховавши з прахом тлінним.
Моїх гріхів, на жаль, було багато
За все від Бога буду кару мати.
Сонет 72 из цикла Шекспир по-новому
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117032011099
Свидетельство о публикации №117032011099
Рецензии