Сонет 51 из цикла Шекспир по-иному
"Так я оправдывал несносный нрав..."
Вильям Шекспир. Сонет №51
Мій кінь, чому плетешся, начебто та кляча,
Коли від милої я їду у свій дім?
Та за повільність, кінь, не будеш ти судим,
Не похапцем лишив в коханні я удачу.
Якщо мене знов понесеш до того дому,
Як вітру, хай твоя, кінь, буде бистрота.
Моєї милої покірність, красота,
Належати повинна лиш мені одному.
Так кваплюся свою побачить милу знову,
Що я від пристрасті горю, як у вогні.
Та шпору випробовувати на коні
Не буду я. Знайшов із ним я спільну мову.
Жадаю милу так негайно обійняти,
Що і коня зумію навіть обігнати.
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117032011004
Свидетельство о публикации №117032011004
Рецензии