депресiя

Стукіт електрички під вікном
Гіркий смак вечері під вином
Лише тихо буде йти година
Лише ненька ніжно пригорнула сина

Світло лампи на столі горить
Радіо "Зеніт" в кутку шипить
Десь далеко гасне вуличний ліхтар
На грані світла й темряви нема примар

А на столі лиш лампа, пляшка і папір
Зводять краєвиди дальніх гір
А за столом лиш п'яний поет
Щукає душі і думки злет

Десь на грані смерті і життя
Зазнає заслуженого каяття
Там - на лінії активного вогню
Поет забирає в себе ж свою красу

Аж душно, гаряче, безжально
Пече слово на папері дальньому
Лиш вона заплаки йому дає
Читає слово - серденьког його мре

Лиш радіатор гріє холод теплих зим
Його розум порожня пляшка робить злим
"Лиш би ці слова спалити, хай вони палають
І замість мене в пеклі слова плачуть і згорають"

Люлька пускає диму клубки
Видуваються останні тверезі думки
Упав поет з нещастя у провалля
Від нерозділеного буття страждання

Чується, трішить якась мелодія
Арія світлому дню, хвилює гармонія
Лише в хаосі його упокій
Програє ніщивно свій останній бій

Лише краватка на горлі висить
Його спокій дратує, тільки злить
"Прощавай" - його останнє слово
Згубила печаль, вино і вона його.

Через край ступити в темноту
Йому не заважало відчути пустоту
І закриті очі, перейманний дих
Він ступив під керуванням дум лихих

Все, краватка вже повисла
Розповісти він про себе стисло
Зумів тільки у одній фразі, слові
"Нема душа своєї долі"

Все ще чути стукіт електрички під вікном
Ну відчути гіркий смак вечері під вином
Лише тихо буде йти година
Лише ненька ніжно пригорнула висячого сина