Зорепад
У безмежному морі любові...
І слова говорили палкі,
Нам так хороше було з тобою.
Місяць човником плив в небесах
І гойдався на зоряних хвилях.
Вечорова бриніла роса
На нескошених травах похилих.
І до вуст припадали вуста,
Завмирали в гарячім цілунку...
Прохолода нічна і густа,
Мов ковток недопитого трунку.
Шелестіла діброва гіллям
Для закоханих ніжну сонату,
Оповивши туманом поля,
Ніч ховалась під дубом крислатим.
У казковий нічний зорепад
Ми одне загадали бажання;
Щоб завжди поміж нами був лад
І розділене вірне кохання.
Свидетельство о публикации №117031910986