Зорепад

Ми з тобою збирали зірки
У безмежному морі любові...
І слова говорили палкі,
Нам так хороше було з тобою.

Місяць човником плив в небесах
І гойдався на зоряних хвилях.
Вечорова бриніла роса
На нескошених травах похилих.

І до вуст припадали вуста,
Завмирали в гарячім цілунку...
Прохолода нічна і густа,
Мов ковток недопитого трунку.

Шелестіла діброва гіллям
Для закоханих ніжну сонату,
Оповивши туманом поля,
Ніч ховалась під дубом крислатим.

У казковий нічний зорепад
Ми одне загадали бажання;
Щоб завжди поміж нами був лад
І розділене вірне кохання.


Рецензии