Сховає сльози за темну вуаль,
Це сльози щастя, або це печаль.
І так по колу, і так щоночі,
Мокрі вії, заплакані очі.
Стисне руки під рваною ковдрою,
А ми згадаємо щедрою, доброю.
Та є надія, вона ще вернеться,
Крізь сльози встане і знов усміхнеться.
А пам'ятаєш, її обіймали,
Та тільки серце їй знов поламали.
Та вона сильна і сили не мало,
Вже досить болі, було не замало.
Вона ще встане, закінчаться сльози,
Засвітить сонце, закінчаться грози.
Вона не просто звичайна людина,
Ім'я цій дівчинці - Україна.
Украина
© Copyright: Рязанцев Антон, 2017
Свидетельство о публикации №117031801101
Свидетельство о публикации №117031801101
Рецензии