Як хотiлось менi...

Як хотілось мені стати деревом,
Жить щасливо між яблунь і слив…
Хтось недобрий зрубав, мов з паперу я,
І багаття собі розпалив.

Як хотілось мені стати птахою,
Щоб літати над маревом трав,
Вити тепле гніздечко під дахом і –
Вітер злий мені крила зламав.

Так і вийшло, що стала людиною,
Й хоч живу, як і всі – без вітрил –
Їсть вогонь мою душу осіннюю
Й стогне біль моїх зламаних крил.


Рецензии
Ваші вірші, Наталіє, нагадали мені дитинство і юність, коли сама часто літала
у мріях та у снах. Навіть дивувалася, що так правдоподібно все це було, що
і крила були не потрібні. Довго снилися, мабуть до 45 років. І, хоч вірш
навіює печаль, все ж він справляє велике враження, бо в ньому відбиток Вашої
душі( чи можливо героїні ) з її мріями, які не здійсненні, та випробуваннями
в житті. Щасти Вам, Наталіє. З повагою, Ірина.

Ира Каменская   05.05.2017 09:09     Заявить о нарушении
Страшенно вдячна! Вибачте за затримку, були проблеми з технікою.
Успіхів і натхнення!

Наталья Бидненко   20.05.2017 21:05   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.