Не треба ні ховатися, ні плакать,
Коли тобі всміхнеться небуття.
Нам снилось місто, а над містом - мряка.
Троянди сірі, дороге пиття,
Народ дешевий, марево звитяг...
Наркозалежні розквітали маком,
Звичайно, - після смерті. Втім, постфактум:
Смерть завжди має власне покриття.
Тому залежність з нею - несумісна.
Струмками сни наповнювали місто,
Котре саме нагадувало сон.
Хоч мертві не звільняли кладовища,
На цеглі грався з сонцем махаон.
Мабуть, для нього цеглу клали вище.
забудова
© Copyright: Романчук Руслан, 2017
Свидетельство о публикации №117031504765
Свидетельство о публикации №117031504765
Рецензии