Я постарів у постілі чужій.
Ще й сивини, здається, додалося.
Я вранці не дивлюся на волосся,
одразу – в душ для спраглої душі...
І з маківки до ніг зтече вода,
і забере в нікуди втому ночі.
І я чужої постілі не хочу.
Зі мною навіть постіль та – пуста.
Невільник на галері без весла.
Не виплисти і вже не стати вільним.
На постіль просить сісти божевілля,
бо знову течія всю ніч несла...
Я постарiв у постiлi чужiй
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117031511886
Свидетельство о публикации №117031511886
Рецензии