тихо,
чи не крадеться лихо
темнота,
не одна - разом іде біда
місячне сяйво,
просвічує чисту стайню
ти один,
ти дійсно вовчий син
я один,
і так проходять стільки вже годин
ми одні,
пролітають дні у наївному сні
над нами небо,
синя фарба йому заміняє плацебо
під нами земля,
м'ягкість крихка, що не живе ні одного темного дня
а далі - пустота,
далі - наша прозора душа.
тишина
© Copyright: Валентин Шваб, 2017
Свидетельство о публикации №117031411873
Свидетельство о публикации №117031411873
Рецензии