Моє кохання — ті вірші,
Вони моя винагорода,
Нехай подекуди смішні
Але така чудова врода.
Розтану я у тих словах
Мелодій рими паралелях,
Зі сходу править дужий птах,
Життя шукаючи у скелях,
Вони присплять колись мене,
А я у пристрасті обіймів
Вірші читать скрізь льодяне
Вікно я буду на дозвіллі
Від місяця промінням сяє!
І вій торкнувся промінець
Як поруч добре нам у гаю.
Та ніч скінчилась на нівець.
12.03.17.
Тi вiршi
© Copyright: Катя Александровская, 2017
Свидетельство о публикации №117031207165
Свидетельство о публикации №117031207165
Рецензии